Патріотичне виховання

УКРАЇНА - МОЯ БАТЬКІВЩИНА!

            Любіть Україну!             

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі...

Як та купина, що горить —— не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.

Любіть у коханні, в труді, у бою,
як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою —-
    і вічні ми будемо з нею!       

                                                                                                                 Володимир Сосюра

Проблема громадянина-патріота була актуальна в сиву давнину. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки.

Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.

У цьому зв’язку величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей молодшого шкільного віку.

До основних завдань патріотичного виховання молодших школярів належать:

Ø формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

Ø формування духовно-моральних взаємин;

Ø формування любові до культурного спадку свого народу;

Ø виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

Ø почуття власної гідності як представників свого народу;

Ø толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дітей молодшого шкільного віку має вирішувати широке коло завдань. Це виховання любої до рідної оселі, родини, школи, виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Виховання любові до Батьківщини та Вітчизни – завдання надзвичайно складне. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Молодший шкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності до своєї Батьківщини, то дитину необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

Ø ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

Ø ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

Ø ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культ

Ø ставлення до державного устрою.

 Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Дитина молодшого шкільного віку повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків, до рідного дому, до школи, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен.

ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

Герб

Тризуб

Наш герб – тризуб. У ньому сила

Отця Небесного і Сина.

Уважно придивись до нього –

На Дух схожий він Святого,

Що голубом злетів з небес

І у людських серцях воскрес.

Тризуб немов сім’я єдина,

Де тато, мама і дитина

Живуть у мирі і любові

В Україні вольній, новій.

                                                             Н.Поклад

               Прапор

Прапор нашої Вкраїни

Має колір жовто-синій.

І повинен кожен знати,

Як два кольори єднати:

Синє небо – верхня смуга,

Жовте поле – нижня смуга.

Я підношу із любов’ю

Прапор ніжнокольоровий.

                                                                  Г.Чубач

Гімн

Слова високі,

Мелодія врочиста –

Державний гімн

Ми знаємо усі.

Для кожного села,

Містечка, міста –

Це ключ один

З мільйонів голосів.

Це наша клятва,

Заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна,

Незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

                                                              Н. Поклад 

Без верби та калини нема України

Ми українці — велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна!

Квітне в садочку червона калина,

Рідна земля для нас всіх — Україна.

Калина - символ життя, крові, вогню, дівочої краси.

                                                                                                                    Верба

Тане снiг, течуть струмки,

Ожива травичка,
I до сонця гiлочки
Простяга вербичка.
I м’якенькi, як пушок,
Нiжнi, як шовковi,
Ясно дивляться з гiлок
Котики вербовi.

                           К.Перелісна

З давніх давен верба є найбільш шанованим деревом .

              Вишеньки
Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.
Дівчаточко й хлоп'яточко
Під деревцем скачуть,
Простягають рученята                       
Та мало не плачуть:
Раді б вишню з'їсти,
Та високо лізти,
Ой раді б зірвати,
Та годі дістати!
«Ой вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі,
Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі!»
«Ой того ми так високо
Виросли на гіллі,—
Якби зросли низесенько,
Чи то ж би доспіли?»

                           Л.Українка

Вишня - символ світового дерева, життя, символ України, рідної землі, матері, дівчини - нареченої.

        На узліссі виріс дуб
Якось жолудь з дуба – гуп.
Закотився під місток.
Заховався під листок.
От полежав там тихцем –
Далі грався з вітерцем.
Вітерець його заніс
Аж до річки. Поруч – ліс.
Жолудь примостився тут.
Сонце оком луп та луп
Й…
 (читай від початку)

                                     О.Овчар

Дуб - символ сили, могутності, довголіття.

                 Барвінок

Недавно ще гула метелиця,
Кругом лежав біленький сніг.
А вже барвінку листя стелеться
Зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою
Всю зиму зелень берегло.
І перше стрілося з відлигою,
Зустріло сонечко й тепло.
Як з перемогою та славою
Весна з’являється на світ,
То квітне радістю ласкавою
Барвіночку синенький цвіт.

                                   Н.Красоткіна

Барвінок - оберіг від злих духів.

                                                                              Чорнобривці

                                                                     Гарні квіти біля хати

Навесні садила мати.

Чорнобривці чорноброві

Квітнуть в тиші вечоровій.

Чорнобривці чарівні

Так і просяться в пісні.

 Чорнобривці - символ материнської любові, отчого дому.

            Вірш про рушник

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м’ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало.

 Цілую мовчки той рушник,

 Що мати вишивала…  

                              І.Михайловська

Рушники - одвічні обереги українського народу. Вони супроводжували людину все життя - від народження досамої  смерті.

                                                                  Квіти українського віночка

Ой цвіте на Україні красне літо

Ой збирають чорноброві в гаю квіти,

В’яжуть стрічку й квіточку в стіжок,

Щоб до танцю вбратись в оберіг — вінок.                                                                                        Ю.Терен

Український віночок - символ дівочої краси.

 "Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися,
          але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо."       Василь Сухомлинський

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції»

                                                                                   Василь Сухомлинський 

                                                                                  Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. 

Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних та духовних надбань суспільства.

Патріотичні почуття дітей молодшого шкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (родини, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у молодших школярів має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Основними напрямами патріотичного виховання є: 

Ø    формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

Ø    краєзнавство;

Ø    ознайомлення з явищами суспільного життя;

Ø    формування знань про історію держави, державні символи;

Ø    ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

Ø    формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів.

Діти повинні знати назву рідного міста (села), мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей молодшого шкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать:

Ø    екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць;

Ø    розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми;

Ø    узагальнюючі бесіди;

Ø    розгляд ілюстративних матеріалів;

Ø    читання та інсценування творів художньої літератури;

Ø    запрошення членів родин у дитячий садок;

Ø    спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо);

Ø    зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання є залучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Молодших школярів ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу.    

Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національно-патріотичного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

Ø    формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, школи, міста);

Ø    формування духовно-моральних взаємин;

Ø    формування любові до культурного спадку свого народу;

Ø    виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

Ø    почуття власної гідності як представників свого народу;

Ø    толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Молодший шкільний вік  як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

При ознайомлюються з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки). Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ З ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квітучих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:

Ø    йдучи вулицею рідного міста, розповісти про визначні пам'ятки, які знаходяться на цій вулиці;

Ø    познайомити дітей із назвою вулиці, на якій ви знаходитеся; чому вона так називається;

Ø    відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей; після відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там побачили;

Ø    побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста; які цікаві легенди, приказки, забавлянки вони знають; запишіть, а потім завчіть їх з дітьми;

Ø    здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалювати свої враження від прогулянки;

Ø    в День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам'яті; вшануйте ветеранів війни, покладіть квіти до пам'ятника;

Ø    завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті; поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим;

Ø    разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева; доглядайте за ними разом з дітьми;

Ø    частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи проживають і донині в рідному місті;

Ø    знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю;

Ø    а якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співайте, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників;

Ø    запропонуйте дітям намалювати своє місто в майбутньому;

Ø    створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє». Разом з дитиною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.

Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста, району.